Гайморит

Обабіч носа, всередині кістки верхньої щелепи, є парні порожнини – гайморові пазухи. Коли в них виникає запалення, розвивається одна з форм моносинуситу: гайморит, лікування якого іноді стає справжньою проблемою. Насамперед через те, що люди плутають симптоми цієї хвороби із ринітом, займаються самолікуванням у домашніх умовах, безпідставно застосовують антибіотики.

Захворювання поширене: майже кожний четвертий пацієнт ЛОРа приходить із приводу лікування, саме, гаймориту. Часто хворіють діти старше 5–6 років, підлітки та люди молодого, працездатного віку. Через анатомічні особливості гайморових синусів, захворювання схильне до рецидивів та хронізації.

Що таке гайморит: визначення та симптоми

Отже, гайморит, це – запальний процес, який вражає одну (однобічний) або обидві (двобічний) верхньощелепні пазухи. Одна з клінічних форм синуситу.

За сучасними критеріями, правильна назва хвороби звучить як «верхньощелепний (максилярний) синусит», проте ранній термін закріпився, і досі часто використовується.

Симптоматика залежить від перебігу: запалення може бути гострим або хронічним. І певною мірою, прояви верхньощелепного синуситу зумовлені його причинами.

Симптоми гострого гаймориту:

• больовий синдром при гаймориті локалізується у ділянці носа, нижче вилиці, з одного чи з обох боків;

• біль здатен поширюватися на скроні, на задні зуби верхньої щелепи;

• посилюється при торканні вилиці, ділянки збоку носа;

• виникає закладеність одного чи обох носових ходів;

• зранку часто кашель (за ніч виділення із синуса затікають у горло, трахею);

• виділення з носа, зазвичай, спочатку прозорі серозні, згодом стають каламутними, гнійними;

• погіршується відчуття нюху до повної його втрати (аносмія);

• температура підвищується до невисоких цифр, проте інколи лишається нормальною.

На початку, запалення максилярного синусу схоже на риніт. І, зазвичай, розвивається одночасно з якоюсь ГРВІ. За сприятливого перебігу, людина одужує за 10–14 днів. У разі негативного сценарію, процес затягується до трьох тижнів (затяжний перебіг). Якщо, одужання не настає впродовж 6–12 тижнів, уже йде мова про хронічну патологію.

Типові симптоми хронічного гаймориту:

• тривале, понад 2 місяці виділення шмарклів, гною з однієї або з обох ніздрів;

• виділення бувають прозорими (серозними), каламутними з неприємним запахом (гнійними);

• у носі постійно утворюються кірочки;

• хворий може сам відчувати неприємний запах;

• часто із часом нюх слабшає, на одну або обидві ніздрі;

• може змінюватися тембр голосу.

Головний біль, припухлість щок, нижніх повік свідчить про загострення процесу. Зазвичай, саме на цій стадії хворі звертаються до лікаря з приводу лікування гаймориту.

Причини виникнення гаймориту

Найпоширеніший чинник – ГРВІ. Вірусна інфекція починається з риніту. Оскільки приносові пазухи зв’язані з носовими ходами тонкими канальцями, збудник проникає всередину синусів і спричиняє їхнє запалення, призводить одночасно до риніту та гаймориту.

Значній поширеності максилярного синуситу сприяють анатомічні особливості верхньощелепної пазухи:

• порівняно велика порожнина;

• канал для відтоку рідини знаходиться суттєво вище, ніж дно синуса;

• впритул до нижньої стінки розташовані корені чотирьох задніх зубів верхньої щелепи.

Що стосується збудників, то найчастішою причиною процесу є віруси. Бактеріальна флора приєднується згодом, через 7–10 днів. Подеколи інфекція потрапляє до максилярного синусу через корені каріозних зубів (одонтогенний гайморит), такі випадки майже завжди матимуть хронічний перебіг, поки не вилікувати хворі зуби.

Провокативними чинниками виступає і супутня ЛОР-патологія: викривлення носової перегородки, поліпи в носі, вазомоторний риніт, аденоїди тощо.

Зустрічаються в практиці й асептичні форми максилярного синуситу:

• алергічний, ексудат накопичується внаслідок контакту з алергеном;

• вазомоторний, через порушення регуляції судинного тонусу;

• гіперпластичний, унаслідок розвитку грануляцій, поліпів носа;

• серозний, наприклад, через подразнення слизової оболонки фізичними чинниками.

Ефективне лікування, без визначення причини та клінічної форми хвороби, неможливе. На жаль, часто зустрічається практика, коли за появи характерних симптомів, люди починають приймати антибіотики. Це дуже велика помилка, бо бактеріальна флора – не єдина причина гаймориту. Та і спектр патогенних бактерій і їхня чутливість до препаратів, у різних пацієнтів, відрізняються.

Діагностика та лікування гаймориту у Вінниці

Коли клініка оснащена сучасним устаткуванням, встановити вірний діагноз можна впродовж однієї консультації отоларинголога (ЛОРа). Типовий діагностичний алгоритм:

• лікарське опитування щодо скарг, їхньої тривалості, ймовірної причини;

• лікарський огляд із вимірюванням температури;

• огляд передньої частини носових ходів (хоан) рефлектором;

• задня риноскопія із застосуванням риноскопа;

• УЗД верхньощелепних пазух;

• рентгенологічне дослідження черепа;

• КТ, комп’ютерна томографія пазух носа;

• змиви, мазок із хоан та синусів для визначення збудників, їхньої чутливості до протимікробних засобів;

• у деяких випадках доводиться робити діагностичну пункцію гайморової пазухи.

За потреби, пацієнтам ЛюксМедік Клінік у Вінниці проводяться консультації інших спеціалістів. Наприклад, якщо батьки приводять на прийом дитину – її оглядає педіатр. До речі, гайморит у дітей до 5 років дуже малоймовірний, бо верхньощелепна пазуха в них ще взагалі не розвинута. Проте, може виникати етмоїдит, також одна із форм синуситу, за якої вражаються комірки ґратчастої кістки носа.

Методи лікування: консервативні та хірургічні підходи

Може здатися дивним, але більшість випадків гострого максилярного синуситу не потребують якоїсь особливої терапії. Бо виникають на тлі ГРВІ й з ними ж минають. Нерозсудливе ж ставлення до свого здоров’я та схильність переносити ГРЗ «на ногах» часто призводять до приєднання бактеріальної флори й розвитку максилярного синуситу.

Лікувальні заходи плануються з огляду на форму хвороби, її причину та інші індивідуальні особливості пацієнта. Важливу роль у лікуванні відіграє антибіотикотерапія: при гаймориті бактеріального походження, це – ключова складова терапевтичної схеми. Але застосовувати треба лише ті препарати, які матимуть ефективність у конкретного хворого.

Консервативний підхід

Головна мета – зняти запалення та прибрати вогнище гнійної інфекції. Медикаментозне лікування гаймориту може складатися з таких заходів:

• судинозвужувальні спреї;

• протизапальні засоби на основі кортикостероїдів (також місцево);

• спреї із сольовими розчинами для промивання хоан;

• муколітики (розріджують секрет всередині пазухи);

• протинабрякові, антигістамінні засоби;

• секретолітики (посилюють виділення рідкої складової слизу);

• процедури промивання за Проетцем (багато кому відома «зозуля»);

• антибіотики у випадку підтвердження бактеріального чинника;

• антипротозойні, за потреби;

• пункція пазухи в нижній її ділянці, яка створює умови для відтоку гною та промивання інфікованої порожнини.

Чому варто надавати перевагу спреям. Тому що для досягнення ефекту, активна речовина має потрапити до середнього відділу носового ходу.

Стандартне закапування крапель не дає змоги досягти такого ефекту: краплі лишаються в нижній частини хоан. Краплі треба капати лежачи на спині із закинутою назад головою, що не зручно.

Натомість назальні спреї при гаймориті рівномірно розподіляють активну речовину по всій слизовій.

Хірургічний підхід

Вчасне звернення до клініки частіше дає змогу обмежитися консервативним лікуванням. Фахівець ЛюксМедік Клінік у Вінниці проводить кваліфіковане обстеження, виявляє причини процесу й намагається їх усунути. Бо в іншому разі, навіть, найефективніше лікування гаймориту не дасть тривалого результату і хвороба швидко повернеться або набуде хронічного перебігу.

Саме хронічні процеси і є головним приводом для застосування хірургічних методик. Ще донедавна лікарям завжди доводилося проводити масштабні втручання: робити отвори в кістках верхньої щелепи та спеціальними інструментами очищувати порожнину від патологічного вмісту.

Наразі застосовується ендоскопічна синусова хірургія. За допомогою мініатюрних інструментів, лікар отримує доступ до глибоких ділянок хоан без пошкодження шкіри та лицьової ділянки верхньої щелепи.

Можливості ендоскопічної синусної хірургії:

• усування грануляцій, які заважають відтоку рідини з порожнини максилярного синусу;

• антростомія середнього носового ходу (розширення фізіологічного отвору, яким гайморова пазуха сполучається з хоанами);

• видалення поліпів носа (поліпектомія);

• створення умов для дренування та якісного промивання інфікованої пазухи.

У багатьох людей виникає острах пункції, хірургічного лікування гаймориту, нібито через те, що після першої процедури, їх доведеться проводити вже регулярно. Насправді подібні ситуації можливі лише тоді, коли після процедури лишається причина запалення. Таке трапляється, наприклад, на тлі викривлення носової перетинки, через карієс зубів верхньої щелепи.

Індивідуальний підхід фахівців ЛюксМедік Клінік до пацієнтів, дає можливість виявити та усунути чинник, через який максилярний синус зазнає інфікування.

Профілактика та ускладнення гаймориту

Найголовніше, що треба робити, щоб уникнути тяжкого перебігу хвороби – за появи характерних симптомів, обов’язково звернутися до фахівця. Часто лікувати гайморит у домашніх умовах можна, але лише після обстеження, встановлення його причини та обрання відповідної лікувальної тактики.

Самолікування народними методами та за порадами знайомих чи з інтернету створює ризик прогресування захворювання.

Можливі ускладнення гаймориту:

• вогнище хронічної інфекції з ризиком ураження нирок, суглобів, серця;

• виникнення кіст всередині гайморових пазух;

• гнійне руйнування кісток верхньої щелепи, орбіти;

• поширення інфекції з розвитком пансинуситу (додається фронтит, сфеноїдит, етмоїдит);

• ураження органу слуху з розвитком хронічного отиту.

Кровотечі, як ускладнення після гаймориту, виникають рідко, зазвичай хворі відмічають прожилки крові у виділеннях із носа.

Як уникнути гаймориту: профілактичні заходи

Від захворювання не застрахований ніхто. Ба більше: майже кожен, хто хворіє на ГРВІ, стикається із максилярним синуситом, але про це не дізнається через сприятливий перебіг хвороби.

Однак заходи з профілактики синуситу верхньої щелепи, все ж треба вживати:

• вести активний, рухливий спосіб життя;

• користуватися засобами захисту в умовах ризику зараження ГРВІ;

• збалансовано й регулярно харчуватися;

• уникати алергенів у разі схильності до алергічного риніту;

• лікувати риніт, щоб набряк і закладеність не перешкоджали відтоку з максилярного синусу.

Якщо ж упродовж 7–10 днів симптоми з боку носа не зникають або з’являються нові, властиві саме гаймориту – обов’язкова консультація отоларинголога. Особливо, коли хворіє дитина.

Література

1. DeBoer DL, Kwon E. Acute Sinusitis. [Updated 2023 Aug 7]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK547701/

2. Bell, G., Joshi, B. & Macleod, R. Maxillary sinus disease: diagnosis and treatment. Br Dent J 210, 113–118 (2011). https://doi.org/10.1038/sj.bdj.2011.47

3. Ekedahl C. Treatment of maxillary sinusitis. Scand J Infect Dis Suppl. 1983;39:56–8. PMID: 6580735.