Отит

Отит – запалення органу слуху. Якщо запалюється зовнішній слуховий прохід до барабанної перетинки, це називається зовнішнім отитом. У разі запалення глибших структур: барабанної порожнини зі слуховими кісточками, йде мова про середній отит. Обидва варіанти хвороби поширені, часто поєднуються з іншими захворюваннями ЛОР органів. У разі неефективного лікування здатні призвести до втрати слуху та небезпечних уражень мозку.

Діти хворіють частіше за дорослих: отит у дітей віком до двох років взагалі є найпоширенішим інфекційним захворюванням у США.

Симптоми варіюються від сильного болю у вусі до дискомфорту, що певний час привертає мало уваги. Причини різноманітні, але найчастіше це – бактерії. Недарма ця хвороба є найбільш частою причиною для застосування антибіотиків.

Класифікація отитів

Усі випадки захворювання насамперед поділяються за локалізацією: зовнішній та/або середній отит. Другий важливий критерій – тип запалення: гострий чи хронічний. Причому запалення зовнішнього вуха майже завжди буває гострим, а в разі ураження середнього – підвищується ризик хронізації.

Різновиди зовнішнього отиту

Запалення зовнішнього слухового проходу впродовж життя виникає у 10 % людей, й у 95 % пацієнтів хвороба має гострий перебіг. Клінічна класифікація виділяє такі різновиди зовнішнього отиту:

• дифузний, коли запалюється шкіра, яка вкриває зовнішній слуховий хід;

• фурункул або зовнішній обмежений отит – запалення волосяного фолікула чи сальної залози, які розташовуються в слуховому ході;

• отомікоз – окрема форма захворювання, яка спричиняється грибками.

Процес зазвичай бурхливий, супроводжується сильним болем в ураженому вусі й діагностується порівняно легко. Хронічний перебіг зустрічається вкрай рідко, радше треба вести мову про повторні епізоди хвороби, причиною яких може бути хронічна інфекція середнього вуха.

У випадку непрофесійного лікування, дифузний варіант хвороби здатен прогресувати до мірингіту – запалення барабанної перетинки, і призвести до порушень слуху.

Фурункул зовнішнього слухового хода взагалі створює ризик розлитого гнійного запалення підшкірної клітковини обличчя. Дуже небезпечний процес.

Тому, щоби правильно підібрати курс ефективної терапії, необхідна консультація отоларинголога (ЛОР-лікаря).

Різновиди середнього отиту

Анатомічно, цей відділ органу слуху є порожниною (барабанна порожнина), у якій розташовані слухові кісточки. Межує із відділами внутрішнього вуха та органу рівноваги (лабіринту), тонкими кістками відділена від порожнини черепа та яремної вени. У середнє вухо відкривається слухова (євстахієва) труба, яка сполучає глотку з барабанною порожниною, через що середній отит часто виникає на тлі інфекцій горла.

Гострий процес має чотири різновиди або ж – стадії:

1. Катаральне запалення труби (тубоотит). Через запалення епітелію виникає набряк, який перекриває слухову трубу і виникає відчуття, ніби вухо закладає. Спроби продути трубу, закривши носа, спричиняють біль.

2. Гострий катаральний процес. Запалюються вже слухові кісточки та тканини, які вистилають барабанну порожнину зсередини. Біль постійний, періодично посилюється.

3. Доперфоративна стадія. У порожнині накопичується рідина, яка швидко перетворюється в гній і тисне на барабанну перетинку зсередини. Біль рвучкий, сильний, може підвищуватися температура. Середній гнійний отит – чинник ризику щодо хронізації процесу, тому по допомогу варто звертатися одразу, коли з боку вуха починаються будь-які скарги.

4. Перфоративна стадія – через контакт із гноєм якась ділянка барабанної перетинки руйнується і рідина витікає назовні. Біль слабшає, лихоманка вщухає, що людина сприймає як одужання. Але в барабанній перетинці лишається отвір – ворота для інфекції. До того ж створюються умови щодо розвитку зовнішнього отиту.

У випадку несприятливих обставин (запізне звернення по допомогу, неадекватне лікування тощо), барабанна порожнина не очищується від гною повністю. Як наслідок, запалення продовжує жевріти, стає хронічним.

Клінічні різновиди хронічного середнього отиту:

1. Мезотимпаніт – вражається слизова вистилка барабанної порожнини та євстахієвої труби. Цей варіант відносно сприятливий, бо не страждають слухові кісточки та кістки, які є стінками барабанної порожнини. Перфорація виникає в центральній ділянці барабанної перетинки.

2. Епітимпаніт – процес зосереджується над барабанною перетинкою, перфорується вона у верхній частині, запалення переходить на кісткові тканини. Є ризик виникнення холестеатоми – інфікованої кісти всередині кістки, через що підвищується ризик утворення отвору між середнім вухом та порожниною черепа.

3. Епімезотимпаніт – запалення охоплює всі структури, розташовані в барабанній порожнині. Барабанна перетинка руйнується майже повністю.

Негнійний хронічний середній отит буває адгезивним або секреторним. Адгезивний розвивається через те, що рідина організовується у фіброзні спайки. Через це обмежується рухливість слухових кісточок, злипається слухова труба. Слух погіршується і відновити його вкрай важко.

Іншим варіантом хронічного негнійного процесу є секреторний отит. Його особливість у тому, що в барабанній порожнині постійно зберігається певна кількість рідини, проте активних запальних явищ немає. Такий варіант хронічного середнього отиту часто поєднується із захворюваннями горла, з непрохідністю слухової труби. Супроводжується відчуттям перетікання рідини у вусі, плескотом.

Причини виникнення отиту

Майже завжди причиною захворювання стають патогенні мікроорганізми: віруси, бактерії, вірусно-бактеріальна ко-інфекція, грибки. Зовнішній слуховий хід часто запалюється внаслідок купання у відкритих водоймах, спроб прочистити вушний канал, на тлі бешихи, оперізувального лишаю, який вражає гілочки лицьового нерва.

Причини інфікування середнього вуха дещо інші. Зокрема, під час ГРВІ, збудники через слухову трубу досягають барабанної порожнини та спричиняють запалення. У разі, якщо труба не перекривається, такий перебіг вважається сприятливим, бо зберігається дренаж барабанної порожнини. В іншому випадку ситуація складніша: виникають умови для накопичення рідини, гною.

Серед збудників середнього отиту переважають бактерії: стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка тощо.

Провокативні чинники щодо розвитку отитів:

• інфекція ЛОР-органів, аденоїди, синусити;

• карієс зубів верхньої щелепи;

• тонзиліти, ангіна;

• неакуратні спроби вичистити сірку;

• травми вуха з пошкодженням барабанної перетинки;

• ослаблення імунітету внаслідок хвороб, лікування кортикостероїдами тощо;

• безконтрольне застосування антибіотиків – причина отомікозу;

• дефіцит вітаміну А;

• цукровий діабет;

• алергічні ексудативні реакції;

• анатомічні особливості (як-от короткі слухові ходи в маленьких дітей);

• сірчані корки;

• у немовлят – штучне вигодовування, період прорізування зубів.

Статистика свідчить, що кількість звернень до отоларингологів із приводу отитів збільшується влітку. Причина в купанні. Коли вода потрапляє у вухо, вона вже приносить із собою бактерії. Та є ще один чинник: вушна сірка. Коли її забагато, від води вона розкисає і перекриває слуховий прохід. Так створюються умови для активації інфекції та появи типових симптомів.

Симптоми отиту

Клінічна картина, яка супроводжує запальний процес у вусі, є характерною для захворювання, про яке йде мова.

Симптоматика зовнішнього отиту

Типові симптоми зовнішнього отиту:

• біль, свербіж, печіння в слуховому ході;

• посилення больового синдрому під час жування, розмови;

• торкання до козелка, маленького відростка спереду від слухового ходу, теж болюче;

• з вуха може виділятися жовтувата прозора рідина;

• інколи гіршає слух;

• фурункул слухового хода супроводжується сильним болем, підвищенням температури, збільшенням привушних лімфовузлів.

Симптоматика гострого середнього отиту

Також вкажемо симптоми, властиві гострому середньому отиту:

• біль відчувається всередині вуха;

• пульсує, стріляє, коле;

• виникає шум у вусі, своєрідний тинітус;

• погіршується слух;

• підвищується температура (свідчить про накопичення гною);

• починаються слизові або гнійні виділення.

Якщо симптоми після наростання раптово вщухли, це вказує на перфорацію барабанної перетинки. Слух, якщо і відновлюється, то не повністю, лишається тинітус.

Симптоматика хронічного середнього отиту

Тут на перше місце виходять симптоми погіршення слуху, шум у вухах. Додаткові симптоми хронічного середнього отиту:

• періодичний плескіт, відчуття води у вусі в разі секреторного отиту;

• надмірний синтез вушної сірки;

• розлади слуху при зміні висоти (наприклад – ліфт) через те, що спайки не дають розкритися слуховій трубі та тиск у барабанній порожнині не корелює із зовнішнім;

• слизові або гнійні виділення з вуха, інколи смердючі, з домішками білих частинок, що свідчить про утворення холестеатоми.

До проявів хвороби нерідко додаються ознаки іншої ЛОР патології. Наприклад – першіння в горлі внаслідок фарингіту.

Симптоматика в малюків

До малят, які не здатні повідомити про біль, потрібна посилена увага. Симптоми отиту в немовлят мають помітити дорослі:

• дитина плаче, погано їсть і погано спить;

• на подушці можуть лишатися плями;

• малюк відхиляє голову, коли дорослий торкається вушка.

ЛОР-лікар може за самими лише симптомами виставити діагноз отиту, але, для уточнення форми захворювання, потрібне інструментальне обстеження.

Особливості перебігу отиту при вагітності

Під час виношування, організм жінки дещо зменшує імунний захист. Це потрібно щоб уникнути алергічних реакцій на плід, але це ж робить жінку вразливою до інфекцій.

Отже, отит під час вагітності – явище цілком імовірне, але за умови своєчасного звернення до отоларинголога, небезпека мінімальна.

Коли до лікаря звертається вагітна, хвора на отит, лікування підбирається з огляду на форму, стадію хвороби й термін гестації та забезпечує необхідну ефективність.

Діагностика отиту у Вінниці

Для спеціаліста, встановити вірний діагноз не важко. Лікар проводить опитування пацієнта чи батьків хворої дитини щодо скарг, потім організовує низку додаткових обстежень:

• пальпацію хворого вуха для визначення епіцентру болю;

• огляд слухового проходу дзеркалом, отоскопом, оцінювання стану шкіри, барабанної перетинки (втягнута, випинається, перфорована, запалена тощо);

• посів виділень із вуха на живильні середовища для виявлення збудника й оцінки чутливості його до антибіотиків;

• аудіометрія з метою визначення приглухуватості та її типу;

• тимпанометрія – оцінює рухливість барабанної перетинки, слухових кісточок;

• загальноклінічні аналізи крові;

• у разі потреби – КТ, МРТ (наприклад, якщо є підозра на холестеатому).

Пацієнти ЛюксМедік Клінік у Вінниці мають можливість дізнатися точний діагноз у день звернення. Цьому сприяють професійність лікарів та сучасне устаткування клініки. Одразу ж складаємо й лікувальний план.

Лікування отиту у Вінниці

Через те, що певну кількість випадків провокують віруси, нерозсудливого застосування антибіотиків варто уникати. Водночас ці ліки необхідно призначати завжди, коли пацієнт цього потребує. Також на вибір лікувальної тактики впливають і клінічні параметри процесу. Інколи, щоб ефективно допомогти пацієнту, починати доводиться з хірургічного втручання.

Фармакотерапія та використання антибіотиків

У разі зовнішнього отиту, майже завжди вдається обмежитися засобами для зовнішнього застосування:

• делікатне очищення слухового хода;

• анальгетики;

• протизапальні краплі;

• турунди, просочені лікарськими засобами;

• у випадку отомікозу – краплі з протигрибковим компонентом;

• фурункул вичавлювати не можна, його треба розтинати.

Якщо виникає потреба в застосуванні антибіотиків, то їх призначають лише системно.

Протимікробні краплі не рекомендуються через ризик подразнення пошкодженої шкіри, алергічних реакцій та грубих розладів мікрофлори, приєднання грибкової інфекції.

Лікувальні заходи щодо середнього гострого отиту дещо інші:

• антибіотики широкого спектра дії зі зміною після отримання результатів чутливості;

• знеболювальні;

• протизапальні;

• судинозвужувальні краплі або спреї в ніс;

• теплі вушні краплі з гліцерином та карболовою кислотою;

• продування слухової труби;

• лікування супутньої ЛОР-патології горла, носа, синуситів.

За сучасними рекомендаціями, антибіотикотерапія повинна призначатися всім хворим із діагнозом гострого середнього отиту. Склад схеми має визначатися індивідуально, з огляду на вік пацієнта та результати бактеріологічного дослідження виділень із вуха.

Хірургічні методи та їхня ефективність

Щодо зовнішнього отиту, показання до хірургічного втручання єдине: фурункул, який необхідно акуратно розкрити та створити умови для безпечного відтоку гною.

У разі середнього – є ситуації, за яких хірургічне втручання показане й дорослим, і дітям:

• сильний біль, оталгія;

• дві безсонні ночі через біль чи дискомфорт;

• виражена інтоксикація організму;

• гарячка;

• виражене випинання барабанної перетинки;

• набряк, згладженість складки за вухом;

• неефективність антибіотикотерапії;

• поява симптомів ускладнень отиту.

У подібних випадках лікар може запропонувати хірургічну методику лікування. Тимпанопункція, міринготомія, тимпаностомія – проколювання, надріз чи шунтування барабанної перетинки щоби дати гною відтік і знизити тиск у середньому вусі. Потім порожнина промивається лікарськими розчинами, що сприяє швидшому одужанню.

Інколи доцільно провести й інші процедури: видалення аденоїдів, зруйнованих тонзилітом мигдаликів. Так ми запобігаємо рецидиву захворювання.

Особливості лікування в дорослих та дітей

Тут усе суворо індивідуально. Діткам призначають лікарські засоби у вікових дозах і намагаються уникнути хірургічних втручань.

Щодо хворих старшого віку, то коли виявляють середній гнійний отит у дорослих, лікування частіше доповнюють хірургічними методами. Мета – запобігти стійким змінам із боку слухових кісточок та барабанної перетинки, через що може погіршитися слух.

Які ризики становить отит

Зовнішній зазвичай має сприятливий перебіг (якщо не вичавлювати фурункул). Що ж стосується середнього отиту, то його небезпека зумовлена вогнищем інфекції, розташованим близько до важливих відділів мозку, голови.

Ризиковані ускладнення:

• внутрішньочерепні абсцеси, абсцес мозку;

• тромбози венозних синусів твердої мозкової оболонки;

• менінгіт;

• отогенна гідроцефалія;

• запалення соскоподібного відростку за вухом (мастоїдит);

• параліч лицьового нерва, який проходить крізь барабанну порожнину;

• вогнища інфекції в інших ділянках скроневої кістки;

• запалення внутрішнього вуха (лабіринтит);

• сепсис, зараження крові.

Найбільш поширене ускладнення нелікованого середнього отиту – погіршення або повна втрата слуху на ураженій стороні через отосклероз, відсутність рухливості слухових кісточок. Часто це – незворотні зміни.

Профілактика отитів

Актуальна наразі рекомендація: обмежити використання навушників, особливо – вакуумних, котрі перешкоджають аерації слухового хода. У ньому збільшується кількість бактерій, що сприяє запаленню.

Загальні рекомендації нескладні:

• дотримуватися принципів правильного харчування;

• уникати гіподинамії;

• більше часу проводити на відкритому повітрі;

• своєчасно та правильно лікувати інфекції горла, носа, синусити;

• прибирати аденоїди, поліпи;

• лікувати зуби;

• контролювати рівень цукру крові;

• після годування немовлят, тримати їх вертикально, щоб уникнути потрапляння їжі до слухової труби під час зригування;

• закривати вушні проходи ваткою, просоченою олією, під час купання у відкритих водоймах.

І варто періодично звертатися до отоларинголога по консультацію та, у разі потреби – для видалення надлишків вушної сірки.

Певним чином захищає і щеплення. Зокрема, гострий середній отит у малюків здатен виникати на тлі кашлюку, а цій хворобі запобігає своєчасна вакцинація АКДП.

Те ж стосується і дорослих: сезонне щеплення від грипу стане на заваді запаленню середнього вуха.

Література

1. Наказ МОЗ України від 09.04.2021 № 688 «Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гострий середній отит»».

2. Jamal A, Alsabea A, Tarakmeh M, Safar A. Etiology, Diagnosis, Complications, and Management of Acute Otitis Media in Children. Cureus. 2022 Aug 15;14(8):e28019. doi: 10.7759/cureus.28019. PMID: 36134092; PMCID: PMC9471510.

3. Rosario DC, Mendez MD. Chronic Suppurative Otitis. [Updated 2023 Jan 31]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK554592/

4. Medina-Blasini Y, Sharman T. Otitis Externa. [Updated 2023 Jul 31]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK556055/

5. Danishyar A, Ashurst JV. Acute Otitis Media. [Updated 2023 Apr 15]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK470332/