Синусити

 

Синусит – цей термін почали застосовувати порівняно нещодавно, і для пересічної людини з термінологією ще не все зрозуміло. Практика свідчить: багато хто не розпізнає симптоматику захворювання, застосовує невідповідні ліки від синуситу, запізно звертається до ЛОРа. При тому, що ця хвороба складається з кількох різних процесів, котрі здатні поєднуватися між собою, і є найчастішою причиною для консультації отоларинголога в США.

Що таке синусит

Синусит (в деяких джерелах – синуїт), це запалення однієї або кількох придаткових пазух носа. Оскільки до процесу одночасно залучається і слизова оболонка носових ходів (хоан), виправдано застосування терміну «риносинусит».

Процес може мати кілька варіантів перебігу:

1. Гострий, зазвичай виникає на тлі ГРВІ, триває до 1 місяця.

2. Підгострий часто стає наслідком неповноцінного лікування гострого запалення, триває до трьох місяців.

3. Хронічний, за якого прояви хвороби зберігаються довше, ніж 3 місяці.

4. Рецидивний гострий – чотири чи більше епізодів гострого захворювання впродовж 12 місяців.

Різновиди синуситу: від гаймориту до фронтиту

Будова приносових пазух не така вже і проста. У дорослої людини сформовані:

• двобічні гайморові – порожнини в товщі верхньої щелепи обабіч носа;

• парні лобні – над носом, всередині лобної кістки;

• численні дрібні комірки ґратчастої кістки, розташованої в середній частині носа;

• порожнин тіла глибокої клиноподібної кістки, відростки якої беруть участь в утворенні орбіти.

Локалізацією запалення визначаються і клінічні параметри патології, які, зрештою, зумовлюють лікувальний підхід.

1. Запалення верхньощелепних синусів має назву гайморит.

2. Запальний процес у лобних пазухах називається фронтитом.

3. Ураження ґратчастої кістки призводить до етмоїдиту.

4. Процес з ушкодженням комірок клиноподібної кістки має назву сфеноїдит.

Також, клінічні характеристики захворювання визначаються тим, які придаткові пазухи та у якій кількості уражені. Зокрема, класифікація за поширеністю процесу передбачає:

• моносинусит, ураження якоїсь однієї пазухи;

• гемісинусит, коли запалюється кілька порожнин з одного боку черепа;

• пансинусит – одночасне ураження всіх придаткових синусів.

Об’єднати кілька патологічних процесів під однією назвою вирішили через те, що переважна більшість випадків – гострі, і підхід до їхнього лікування загалом однаковий.

Коли ж розвивається хронічний синусит з ураженням однієї пазухи, тоді вже доцільно розрізняти окремі клінічні форми захворювання: гайморит, сфеноїдит, етмоїдит, фронтит.

Чому виникає синусит: основні причини

Понад 90 % епізодів риносинуситів спричинені збудниками ГРВІ, однак практика нерозсудливого застосування антибіотиків для лікування гострого запалення приносових порожнин і далі лишається поширеною. Хоча, за сучасними доказовими даними, лише 2 % захворювань мають бактеріальне походження.

Поширені причини розвитку синуситу:

• респіраторні віруси (грип, парагрип, риновіруси, коронавіруси тощо), риносинусит тут йде, як супутній процес гострої респіраторної інфекції;

• алергічні та неалергічні риніти, коли через набряк слизової оболонки перекриваються шляхи відтоку рідини з комірок;

• анатомічні відхилення кісток носа, травми перегородки зі зміщенням;

• куріння тютюну та шкідливі чинники довкілля – подразнення слизової оболонки хоан димом, полютантами;

• цукровий діабет, він знижує опір організму інфекціям;

• карієс зубів верхньої щелепи;

• дайвінг, альпінізм – через перепади атмосферного тиску та потребу в диханні сухим киснем із балона.

У практиці трапляються і рідші чинники, які підвищують ризик хвороби. Це муковісцидоз, схильність до атопічних хвороб (як от астма), імунодефіцитні стани, пухлини, травми та хірургічні втручання на приносових пазухах, просунуті форми поліпів носа.

Механізм розвитку синуситів

Є спостереження, що гострі синусити частіше спричиняються вірусами та стрепто чи стафілококами. В той самий час, анаеробна флора та патогенні грибки є головними чинниками хронічного запального процесу в синусах. Хронічний варіант також властивий одонтогенним синуситам, спричиненим каріозними зубами.

Під час вірусних інфекцій слизова оболонка синусів, як і носових ходів, починає синтезувати більше рідини, яка відтікає по тонких канальцях у ніздрі й виводиться зовні. Виникають шмарклі (назальна конгестія), закладеність носа (синдром назальної обструкції).

Через невідповідне лікування, дренування синусів порушується. Тривале запалення, набряк чи інші чинники, перекривають канали, по яких із синусів відтікає рідина.

Секрет накопичується в пазусі, стає субстратом для розмноження патогенних мікроорганізмів, що сприяє підгострому або хронічному перебігу захворювання.

Є докази, що, навіть, коли первинним збудником риносинуситу були віруси, уже за 5–10 днів до процесу приєднується бактеріальна флора. І лише з цього моменту доцільно підбирати антибактеріальний препарат.

Розуміння симптомів синуситу

Клінічна картина інфекції придаткових пазух формується з двох чинників: накопичення рідин у порожнині та запалення цього субстрату. Вираженість симптоматики багато в чому зумовлена властивостями процесу. Зокрема, гострий синусит може бути катаральним, гнійним та некротичним, а хронічний – гнійним, поліпозним і поліпозно-гнійним.

Типові симптоми гострого синуситу:

• закладеність однієї ніздрі чи обох;

• виділення слизу, гною (гнійний синусит виникає і на тлі вірусної інфекції);

• інколи – домішки крові у виділеннях;

• відчуття стікання рідини, слизу задньою стінкою глотки;

• біль та відчуття розпирання над переніссям та/або обабіч носа;

• набряки повік, в ділянці очей (інколи – з одного боку);

• порушення нюху до його втрати (аносмії);

• головний біль у передній частині голови, який посилюється при нахилі вперед;

• у разі запалення порожнин клиноподібної кістки болить потилиця;

• підвищення температури, як симптом ГРВІ, унаслідок бактеріального синуситу;

• втомлюваність, зниження інтелектуальної працездатності;

• періодична закладеність вух.

У більшості хворих симптоми минають за 1–2 тижні, разом з одужанням від ГРВІ. Однак так щастить не всім, адже завжди існує ризик хронізації риносинуситу. І тоді неприємний запах із рота, закладеність та гнійні виділення з ніздрів, біль у зубах верхньої щелепи зберігаються понад 12 тижнів.

Розвитку хронічного синуситу сприяють:

• чхання із закритим носом (під тиском повітря збудники поширюються пазухами);

• ігнорування закладення, назальної обструкції (набряк слизової тягне порушення вентиляції, спорожнення синусів від рідини);

• імунодефіцитні стани;

• невдалий вибір терапії.

Наслідки захворювання достатньо серйозні, щоб ними нехтувати: некротичне руйнування кісток черепа, хронічне вогнище інфекції в організмі, небезпека сепсису, ураження мозку. Запобігти ускладненням не важко: допоможе вчасна консультація отоларинголога (ЛОРа).

Сучасні підходи до діагностики синуситу у Вінниці

Досвідчений отоларинголог здатен припустити діагноз уже за скаргами хворої людини. Проте, для уточнення форми та клінічного варіанту патології, необхідні додаткові заходи:

• перкусія, постукування по обличчю в проєкції запаленої пазухи (виникає біль);

• передня риноскопія носових ходів рефлектором, риноскопом;

• рентгенографічне обстеження, комп’ютерна томографія голови;

• ендоскопічна риноскопія глибоких ділянок хоан;

• діафаноскопія (трансілюмінація) – просвічування синусів;

• діагностична пункція з ендоскопічним оглядом інфікованої порожнини;

• змиви зі слизової оболонки хоан для мікроскопії та посіву на живильні середовища.

Діагностична цінність методик різна. Наприклад, фронтит і гайморит можна побачити на рентгенограмі. Особливо добре помітно хронічні процеси, за яких прозорість пазухи зменшується, її щільність стає співставною з кістками. Сфеноїдит, етмоїдит краще видно на КТ або під час ендоскопічної риноскопії.

Інструментальна діагностика дає змогу встановити різновид процесу, його поширеність. Бактеріологічне дослідження, посів змивів, ідентифікують збудників (бактерії, грибки) та визначають спектр медикаментозної чутливості мікроорганізмів. Завдяки цій інформації, фахівець отримує можливість призначити той препарат, який гарантовано допоможе хворій людині.

Методи лікування синуситу у Вінниці

Більшість випадків якогось особливого втручання не потребують, бо спричиняються вірусами й минають разом із ГРВІ. Головне: правильно обраними деконгестантами (судинозвужувальними засобами) підтримувати нормальне носове дихання, зняти набряк та забезпечити відтік рідини із синусів. Водночас – уникнути пересушування слизової оболонки.

Медикаментозне лікування: від простих до складних випадків

Тут головне питання – антибіотики. Багато хто з появою шмарклів та закладеності носа починає приймати антимікробні препарати, котрі можуть не впливати на збудника конкретного випадку. Це хибна і шкідлива практика у хворих на синусит: лікування в домашніх умовах, без консультації лікаря, скоріше призведе до хронізації процесу.

Головні принципи, за якими проводиться лікування гострого синуситу:

• зволоження епітелію хоан речовинами з нейтральною осмолярністю;

• судинозвужувальні спреї, краплі;

• антигістамінні засоби;

• протинабрякові препарати;

• спреї з протизапальним, у тому числі й гормональним, компонентом;

• ліки, які посилюють секрецію (секретолітики);

• активатори війчастих клітин епітелію;

• імуномодулятори;

• промивання синусів за Проетцем (відома «зозуля»);

• антибіотики, антипротозойні чи протигрибкові з огляду на результати дослідження слизу, змивів.

Додатково призначаються фізіотерапевтичні процедури. Одонтогенний процес, спричинений каріозними зубами, потребує консультації й лікування в стоматолога.

Одразу завважимо: весь спектр ліків не призначається. Лікар підбирає склад терапевтичної схеми з огляду на складність кожного окремого випадку.

Тривалість консервативного курсу варіює від 5 до 14 днів. Зазвичай, упродовж цього часу людину вдається вилікувати.

Хірургічне втручання: коли це необхідно

Пункція приносових пазух призначається не всім хворим. Отвір у придатковій пазусі робиться для створення дренажу, відтоку інфікованого секрету, якщо фізіологічним шляхом не вдається спорожнити синус.

У випадках стійких до терапії й хронічних синуситів, найкращу ефективність демонструють саме хірургічні методики. Лікарям потрібно отримати доступ до ураженої порожнини, очистити її від запальних грануляцій та інфікованих відкладень, промити порожнину і створити умови для нормального дренажу.

«Золотим стандартом», на заміну масштабним операціям із розкриттям пазух, стає ендоскопічна синусна хірургія. Тонким інструментом, під контролем зору, лікар делікатно прибирає перепони, які перешкоджають відтоку рідини із запалених комірок.

Не обійтися без мікроендоскопічної методики за потреби лікувати сфеноїдит (ураження клиноподібної кістки) та етмоїдит (ґратчастої).

Зазвичай втручання не потребує загального знеболення й, проводиться, вважай, в амбулаторному режимі.

Після процедури ендоскопічної синусової хірургії обов’язково призначаються спреї та промивання носа із сольовими розчинами, антисептиками, препаратами гормонів. Так створюються умови для безпечного та швидкого загоєння тканин.

Фізіотерапевтичні методи в боротьбі із синуситом

Ефективність фізіотерапії в лікуванні ЛОР-патології можна вважати доведеною. Є доказові дані, що фізіотерапевтичні методики, у комплексі з консервативним або хірургічним підходом, сприяють швидшому одужанню, зменшують симптоматику хвороби й покращують якість життя хворим.

До схеми лікування хворих із синуситами можуть додаватися:

• УВЧ;

• процедури солюкса (інфрачервона лампа);

• електромагнітне поле;

• терапевтичний ультразвук;

• самомасаж шкіри над пазухами;

• лазеротерапія тощо.

Головне: процедури не можна призначати собі самостійно. Вибір оптимального метода має робити лікар. Також не можна розраховувати, що сама лише фізіотерапія позбавить людину синусиїту та захистить від небезпечних наслідків хвороби. Це – складова комплексного курсу, яка підвищує ефективність лікування.

Особливості синуситу в дітей та підлітків

Почнемо з того, що в малих дітей не всі придаткові порожнини сформовані. Немовлята та дітки раннього віку мають лише маленькі комірки у ґратчастій кістці. Є й інші вікові особливості:

• синуси клиноподібної кісти формуються на п’ятому році життя;

• лобні дозрівають та заповнюються повітрям десь у 6 років;

• верхньощелепні (гайморові) повністю формуються приблизно у 5–6 років;

• канали для дренажу синусів тонкі, вразливі для набряку;

• епітелій, який вистилає синуси, безпосередньо пов’язаний із клітинами носових ходів, тому запалення слизової носа, риніт, дуже швидко й майже завжди трансформується в риносинусит.

Повного розвитку всі придаткові порожнини досягають десь на 10–15 роках життя. Серед причин хвороби превалюють віруси та алергічні реакції, але бактеріальна флора теж займає своє місце й виявляється приблизно у 5–10 % пацієнтів.

Є відмінності й в симптомах захворювання:

• властива лихоманка до 39 градусів за гострого процесу;

• біль та відчуття розпирання в обличчі більш виражені;

• виділення зазвичай рясні, швидко стають гнійними;

• вранці з ніздрів видаляються кірочки;

• може виникати кашель, блювота;

• часто – біль у вухах та порушення слуху через запалення трубних мигдаликів.

Через такі особливості, синусит у дітей, особливо – раннього віку, до 5–6 років, має завжди розглядатися індивідуально. У випадку запізнення кваліфікованої допомоги, тонкі кісточки руйнуються інфекцією і виникають тяжкі ускладнення: абсцеси орбіти, остеомієліт лобної кістки, менінгіт, епідуральна емпієма тощо.

Синусит під час вагітності: що потрібно знати

У вагітних жінок, захворювання має певні особливості. Причина в змінах гормонального фону, імунного захисту та в збільшенні об’єму крові в кровоплині. Зокрема, естрогени посилюють секрецію рідини епітелієм приносових порожнин.

Тому часто виникає такий стан, як «риніт вагітних», а у випадку схильності до риносинуситу або наявності цього хронічного процесу, перебіг захворювання тяжчає.

Багато хто із вагітних жінок відмовляється лікувати риносинусит, навіть, деконгестантами, через побоювання зашкодити дитині, однак це неправильно. Продумана терапевтична схема із використанням відповідних препаратів та заходів, допоможе відновити нормальне самопочуття.

За потреби, ЛюксМедік Клінік забезпечує вагітним, хворим на синусит, консультацію гінеколога та безпечні для плода обстеження, методики лікування.

Профілактика синуситу: як уникнути проблеми

Питання це, насправді не таке вже і просте, з огляду на різноманітність чинників, котрі призводять до розвитку риносинуситу.

Загальні рекомендації типові: дотримуватися активного способу життя, більше гуляти відкритим повітрям, підтримувати в нормальному стані імунну систему. Та головну роль у профілактиці хвороби відіграє сучасний менеджмент ГРВІ, алергічного риніту тощо.

Важливі поради:

• у разі закладеності носа, з будь-якої причини, носове дихання потрібно розблокувати, щоб відновити дренаж приносових порожнин;

• не можна починати приймання антибіотиків із першого дня риніту, краще звернутися до терапевта й отримати поради з лікування ГРВІ;

• вживати заходи з профілактики інфекцій, які здатні стати причиною риносинуситу, наприклад – зробити сезонне щеплення від грипу.

Література

1. DeBoer DL, Kwon E. Acute Sinusitis. [Updated 2023 Aug 7]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK547701/

2. Kwon E, O'Rourke MC. Chronic Sinusitis. [Updated 2023 Aug 8]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK441934/

3. Badr DT, Gaffin JM, Phipatanakul W. Pediatric Rhinosinusitis. Curr Treat Options Allergy. 2016 Sep;3(3):268-281. doi: 10.1007/s40521-016-0096-y. Epub 2016 Jul 11. PMID: 28042527; PMCID: PMC5193235.

4. Goldstein G, Govindaraj S. Rhinologic issues in pregnancy. Allergy Rhinol (Providence). 2012;3(1):e13-5. doi: 10.2500/ar.2012.3.0028. Epub 2012 Jun 21. PMID: 22852124; PMCID: PMC3404472.