Поліпи в носі

З проблемою поліпів у носі стикаються до 4 % людей і це є один із найпоширеніших приводів до лікування в ЛОР-лікаря. До речі, шанс зустріти поліпи в носі в дитини менший, ніж у дорослих: пік захворюваності припадає десь на вік 42 роки, чоловіки хворіють удвічі частіше за жінок.

Вважається, що захворювання має сприятливий перебіг, проте хворі із цим не згодні. Їм доводиться безперервно стикатися з неприємними симптомами хвороби, які значно псують якість життя. До всього, і лікувальні заходи не завжди ефективні, бо успіх лікування поліпів у носі ґрунтується на індивідуальному та комплексному підході.

Що таке носові поліпи

У декого з людей слизова оболонка порожнини носа місцями надмірно розростається, потовщується, зменшує просвіт носових ходів. Це і є носові поліпи: доброякісні гіперпластичні розростання слизової оболонки носа, котрі складаються з різних тканин.

Вони мають вигляд гладких, напівпрозорих наростів (вегетацій), котрі виникають на межі підслизового шару та кістки. Ростуть, частіше, з комірок решітчастої (ґратчастої) кістки, котра бере участь у створенні серединної носової перегородки, випинаються всередину носових ходів (хоан).

Згодом всередині випинань з’являються кровоносні судини, які живлять тканини й дають ресурси для подальшого росту. Коли вегетації набувають великого розміру – перешкоджають диханню носом.

Класифікація поліпів носа мультифакторна: враховується їхня кількість, ймовірна причина, локалізація, будова тощо. Причому першу розробив ще Гіппократ.

У клінічній практиці застосовується зведена класифікація назальних поліпів:

1. Антрохоанальний поліп – зазвичай однобічний, росте з гайморової пазухи й може досягати ділянки носоглотки.

2. Великий ізольований – його джерелом слугує стик клиноподібної кістки та носових раковин. Бувають множинними, верхнім кінцем можуть через носоглотку входити до ротової порожнини.

3. Розростання, пов’язані з хронічним синуситом. Ці вегетації частіше виникають у ділянці середньої носової раковини й із часом сильно погіршують функцію носа.

4. Поліпи з переважним еозинофільним компонентом. Найпоширеніший варіант вегетацій. Зазвичай двобічні, виникають у будь-якій ділянці хоан та придаткових пазух. Також часто поєднуються з хронічними синуситами.

5. Вегетації, що розвиваються внаслідок специфічних синдромів, як от муковісцидоз, пухлини пазух, порожнини носа, грибкові синусити.

У дітей, через вікові особливості ЛОР органів, поліпоз – явище рідкісне, до 10 років їх взагалі важко зустріти. Однак на тлі муковісцидозу, респіраторні симптоми виникнути цілком здатні.

Ознаки та симптоми носових поліпів

Симптоматика захворювання поділяється на дві категорії ознак: обструктивні явища, що виникають унаслідок перекриття дихальних ходів, та запальні. Зазвичай, увагу до себе привертають саме прояви назальної обструкції.

Отже, у тих, хто має поліпи в носі, симптоми бувають такі:

• закладеність носа з однієї або з двох сторін одразу;

• зміна прохідності хоан (носових ходів) залежно від положення тіла, наприклад – на спині ніс закладає, а на боці – дихання вільне;

• головний біль, відчуття тиску в ділянці придаткових пазух (гайморової, лобної);

• розлади нюху до його повної втрати (аносмія);

• розлади відчуття смаку;

• слизові чи, навіть, жовті гнійні виділення з носа, які іноді збільшуються на тлі змін вологості чи температури повітря;

• синдром ретроназального стікання (аналогічно, як при хронічному фарингіті);

• хропіння, також з епізодами нічного апное;

• часте чхання.

У дітей, та й у дорослих, треба звертати на типовий симптом, властивий ЛОР-патології: спання з відкритим ротом. За такого прояву, пацієнту необхідно отримати консультацію отоларинголога (ЛОРа).

Чому виникають поліпи в носі? Причини та фактори ризику

Попри давню медичну історію вегетацій, щодо їхніх причин ще й досі тривають суперечки. Більшість клініцистів схиляється до думки, що в розвитку поліпів носа винні деякі зовнішні та внутрішні чинники:

• генетичні особливості, про що свідчать сімейні випадки хвороби;

• подразнення слизової носа забрудненим повітрям, димом цигарок тощо;

• хронічна бактеріальна чи грибкова інфекція (риніт, синусит);

• викривлення носової перегородки, вроджене або набуте;

• схильність до алергічних реакцій через хронічне запалення, спричинене IgE;

• непереносність аспірину та інших НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів);

• сторонні хвороби, на кшталт муковісцидозу, еозинофільного гранулематозу.

Назальні поліпи нерідко виникають у пацієнтів, хворих на бронхіальну астму. І навпаки: носові розростання можуть свідчити про ризик у пацієнта бронхіальної астми.

Глибокий розгляд: як розвиваються поліпи в носі

Може здатися дивним, але механізми, які призводять до появи вегетацій носа й пазух, досі лишаються невідомими.

Основна теорія, яка пояснює виникнення поліпів, спирається на тривале запалення чи подразнення слизової оболонки носа. Вважається, що внаслідок дії цих чинників, у тканинах, які вистилають хоани та пазухи, накопичуються прозапальні речовини (цитокіни).

З часом, вони спричиняють набряк, трансформують життєдіяльність епітеліальних тканин. Ті починають змінюватися, інфільтруються імунними клітинами (еозинофілами, огрядними клітинами, лімфоцитами) та переходять до однієї з фаз запалення: проліферації. Проліферація, тобто – розростання, і призводить до появи в носі вегетацій, які називаються поліпами.

Від біології до симптомів: патогенез носових поліпів

У розвитку цього патологічного стану лишається немало «білих плям», однак деякі моменти їхнього патогенезу, важливі для вибору тактики лікування пацієнта, уже відомі.

Загалом виділяється п’ять патогенетичних механізмів розвитку носового поліпозу.

1. Еозинофільне запалення. Алерген або інфекція призводять до накопичення в тканинах еозинофілів, з ними приходять прозапальні інтерлейкіни.

2. Теорія суперантигенів. Імунні клітини з прозапальними цитокінами притягують до себе антигени стафілококів, грибків, котрі живуть майже у всіх людей на слизовій носа.

3. Денервація, погана нервова регуляція певних ділянок носових ходів. Ця теорія береться до уваги, коли вегетації виникають у місцях із тонкими нервовими волокнами. Та і всередині випинань немає вегетативних нервових закінчень, отже, нервова регуляція функції тканин та судин в утвореннях відсутня.

4. Пошкодження епітелію. Тут грають роль віруси: збудники ГРЗ самі не здатні призвести до появи вегетацій, та й вірусів у тканинах поліпів не знаходили. Однак вони пошкоджують поверхню епітелію, а організм намагається загоїти рани. Якщо цей механізм збоїть, замість епітеліальних клітин дефект вкривається клітинами підслизового шару, фібробластами. Результат: вегетації.

5. Водно-електролітні розлади. Їх можна вважати наслідком якогось із попередніх станів, наприклад – денервації. Порушується транспорт солей від глибоких шарів до поверхні, електроліти тягнуть на себе воду й виникає набряк. У пошкодженій ділянці страждає кровообіг, вентиляція. А із цим – й імунні механізми, що сприяє тривалому запаленню і створює умови для вегетацій.

Визначити, за яким механізмом патогенезу йде процес у конкретного пацієнта можна тільки в умовах клініки. І чим раніше пацієнт звернеться до фахівця – тим краще.

Доведено: якщо виявляються ранні форми вегетацій, поліпи в носі, лікування без операції має велику ймовірність успіху.

Коли поліпи стають проблемою: ускладнення та їхні наслідки

Одразу завважимо: у злоякісні пухлини, ці утворення не трансформуються. Однак через невпинний ріст створюють досить серйозні проблеми.

Характерні ускладнення та наслідки поліпів:

• зміщення очного яблука, яке призводить до двоїння в очах, диплопії;

• постійний тривожний стан, депресія;

• виснажливі респіраторні симптоми, назальна обструкція;

• ерозія (руйнування) кісток – ґратчастої (решітчастої), клиноподібної, орбіти;

• стійка втрата відчуття нюху;

• рецидивні синусити;

• запалення структур мозку – менінгіт, енцефаліт.

Захворювання в дітей здатне призвести до гіпертелоризму: розходження лицьових кісток та аномальне збільшення відстані між глазницями.

Діагностування та лікування носових поліпів у Вінниці

Щоб обрати оптимальну тактику лікування, необхідне прискіпливе обстеження із залученням інструментальних методик. Стандартний огляд отоларинголога лише інколи дає змогу побачити вегетації.

Сучасні методи діагностики носових поліпів

Опитування, з’ясування скарг та рутинний огляд носа й носоглотки рефлектором – перший крок. Далі необхідні спеціалізовані методики діагностики поліпів носа:

• риноскопія, ендоскопія носа, хоан, по всій їхній глибині;

• оглядова рентгенографія черепа, приносових пазух;

• комп’ютерна томографія голови;

• магнітно-резонансна томографія приносових пазух;

• біопсія і цитологічне дослідження зразків поліпозної тканини;

• функціональні тести зовнішнього дихання (підозра на бронхіальну астму);

• мазок на флору для виявлення бактерій, грибків;

• аналізи на хлориди поту (муковісцидоз);

• тест на непереносність аспірину тощо.

За результатами діагностики встановлюється поширеність поліпів, їхній тип (ми їх розглянули в першому розділі статті). Стадія виставляється за окремою шкалою:

1. Нема ділянок аномального розростання.

2. Вегетації обмежені середнім носовим ходом.

3. Виходять за межі середнього носового ходу.

4. Масивний поліпоз.

Така градація дає змогу визначити тяжкість стану пацієнта, підібрати оптимальний метод лікування та моніторити динаміку лікувального процесу.

Комплексний підхід до лікування у Вінниці: від медикаментозної терапії до хірургії

Лікувальна тактика визначається індивідуально й залежить від результатів діагностики. Локалізація, розмір, гістологічний тип утворень – усе це лікар бере до уваги, коли складає лікувальний план для пацієнта.

Кваліфіковані фахівці надають перевагу комплексному лікуванню. Адже, саме лише хірургічне втручання, видалення, не впливає на причину захворювання і згодом часто стаються рецидиви. З іншого боку, ізольований консервативний підхід інколи не може покращити стан пацієнта через великі розміри вегетацій.

Склад лікувальних заходів із приводу поліпів носа залежить від причини процесу:

• препарати назальних спреїв на основі кортикостероїдів;

• системні протизапальні засоби;

• антигістамінні препарати;

• антибіотики;

• протигрибкові;

• місцеве застосування сольових діуретиків;

• моноклональні антитіла проти IgE;

• антагоністи прозапальних цитокінів;

• ендоскопічне хірургічне видалення розростань, фрагментів кістки, з яких вони ростуть.

Імунотерапія специфічними антитілами та інгібіторами прозапальних цитокінів має великі перспективи, проте лишається вартісним методом.

Найкращий ефект демонструє етапне лікування пацієнта: первинна фаза, коли застосовуються відповідні ліки від поліпів у носі чи ендоскопічне втручання, і, затим – підтримувальний етап, з метою запобігання рецидивам.

Специфіка поліпів у носі в окремих групах населення

З приводу назального поліпозу, до отоларинголога ЛюксМедік Клінік звертаються люди різного віку та з різними індивідуальними особливостями здоров’я. Хочеться зробити акцент на двох категоріях пацієнтів, які потребують найбільшої уваги: діти та вагітні жінки.

Поліпи в носі в дітей: особливості та підходи до лікування

Одразу: у дитинстві, поліпоз зустрічається рідко. Скоріше, утруднене носове дихання в дитини, яка не досягла 10 років, спричинять аденоїди.

Проте, ризик появи поліпів носа в дітей збільшується внаслідок супутньої патології: муковісцидоз, бронхіальна астма, хронічний риніт, синусит. Лікування суворо індивідуальне, хірургічне втручання розглядається як винятковий захід, у поодиноких випадках.

Тому, якщо дитина скаржиться на закладення носа та спить із відкритим ротом – необхідна консультація отоларинголога.

Поліпи в носі під час вагітності: рекомендації та застереження

Доказів, що вагітність суттєво впливає на перебіг назального поліпозу, немає. Однак існують спостереження, що зміни гормонального фону під час виношування сприяють прогресії деяких типів поліпів. Процеси супроводжуються швидким ростом, носовими кровотечами.

Лікувати поліп носа у вагітних можна: місцевими кортикостероїдами або за допомогою хірургічного втручання. Однак, якщо є підозра на проблему, варто ще на етапі планування вагітності отримати консультацію отоларинголога (ЛОРа). Це дасть можливість завчасно вжити заходів, щоб виношування не призвело до погіршення процесу та мало сприятливий, комфортний перебіг.

Профілактика та довгострокове ведення

Попередити краще, ніж лікувати, однак щодо поліпозного процесу це складно втілити й життя. Насамперед, тому що патологія досконально не вивчена.

Оптимізму додає тенденція, за якою перевагу в лікуванні надають не хірургічним, а консервативним методикам. Також є певна доказова база щодо заходів, які знижують ризик рецидивів та первинних випадків захворювання.

Запобігання рецидивам

Що стосується профілактики рецидивів після консервативного чи хірургічного лікування поліпів, то найбільшої уваги потребують пацієнти із супутньою патологією. Бронхіальна астма, алергічний риніт та деякі інші атопічні хвороби підвищують ризик поліпозу. Тому в подібних випадках рекомендується нагляд фахівця з алергології для контролю за основним захворюванням.

Також, для запобігання рецидивам, застосовується тривала підтримувальна терапія кортикостероїдами у вигляді назальних спреїв. Тривалість цього етапу може сягати від 6 до 30 місяців.

Профілактика носових поліпів

Корисним будуть заходи, спрямовані на усунення чинників ризику щодо захворювання:

• ранній скринінг муковісцидозу;

• виявлення непереносності аспірину;

• діагностика алергічних хвороб, як от атопічного дерматиту;

• захист носа від травм;

• своєчасне й адекватне лікування ГРЗ, синуситів, риносинуситів.

На жаль, гарантованих методик профілактики даної патології не існує, бо, знову ж таки, остаточно невідомий механізм її появи.