Аденоїди

Аденоїди – це частина імунної системи горла. Своєрідні мигдалики, які розташовані високо, у ділянці склепіння носоглотки. За нормальних умов, ці скупчення лімфоїдної тканини активно функціонують у дітей упродовж 7–8 років життя і згодом зменшуються. У дорослих зберігаються у вигляді невеличких мигдаликів, які зазвичай не спричиняють дискомфорту.

Проблеми виникають, коли аденоїди запалюються або починають надмірно розростатися. Такі процеси, відповідно, називаються аденоїдитом та гіперплазією аденоїдів і вони є найчастішою ЛОР-патологією в дитячому віці. За подібними проблемами з носоглотковими мигдаликами закріпилася назва «аденоїди», хоча з погляду отоларингологів, цей термін не зовсім правильний.

Аденоїди це імунний орган

У всіх здорових людей у горлі є своєрідне імунне коло – скупчення лімфоїдної тканини, які першими контактують з усіма антигенами, які потрапляють в організм через рот або верхні дихальні шляхи. Найбільш відомі структури із цього кільця – піднебінні мигдалики або гланди, запалення яких призводить до тонзиліту, ангіни.

Аденоїди, або носоглоткові мигдалики, розташовані у верхній частині носоглотки, біля внутрішніх отворів носових ходів. Вони входять до складу так званої системи назально-асоційованої лімфоїдної тканини (NALT), яка є першою лінією спротиву респіраторним та харчовим антигенам.

З огляду на таку локалізацію, аденоїди зустрічають ті зовнішні антигени, які людина вдихає та у відповідь синтезують специфічні імуноглобуліни IgA. Завдяки цим білкам, можна сказати, імунна система «знайомиться» із зовнішніми чинниками, котрі надходять із повітрям. І, через своє розташування, коли аденоїди збільшуються, вони частково або повністю перекривають шлях для носового дихання.

Завдяки особливостям дозрівання імунної системи, аденоїди розвиваються в дитячому віці, найбільшої активності набувають у дітей 4–10 років.

Потім поступово атрофуються, також з віком збільшується обсяг носоглотки, через що носоглоткові мигдалики займають уже відносно меншу площу. Отже, і їхня присутність уже не так перешкоджає диханню. Тому дорослі люди здебільшого аденоїдів не відчувають.

Аденоїди в дітей

З моменту народження, організм дитини починає зустрічатися з антигенами: пилом, вірусами, бактеріями. Особливої інтенсивності цей процес набуває тоді, коли дитина потрапляє в дитячий колектив і починає регулярно хворіти. Саме тоді й відбуваються найактивніші процеси у всьому лімфоїдному кільці глотки, бо мигдалики контактують з антигенами, уловлюють їх та продукують антитіла, імуноглобуліни.

Найчастіше аденоїди у дітей запалюються та збільшуються через такі чинники:

• аденовіруси;

• риновіруси;

• вірус Епштейн-Барр;

• цитомегаловіруси;

• стафілококи;

• стрептококи;

• гемофільна паличка.

Існує припущення, що схильність до надмірного розростання (проліферації) аденоїдів успадковується. Інша неочевидна причина запалення аденоїдів – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ). Закидання кислоти зі шлунка подразнює мигдалики й призводить до їхнього розростання.

Також є докази, що аденоїдит виникає внаслідок подразнення фізичними чинниками, зокрема – частіше хворіють діти, у яких батьки курять.

Чому виникають проблеми з аденоїдами

Беручи участь в імунних реакціях, носоглоткові мигдалики переходять у стан запалення. В них посилюється кровообіг, виникає набряк. В нормі, після елімінації чужорідного антигену, запальні процеси зникають. Проте в дітей часто імунні реакції бувають неефективними, патоген не знищується.

Збудник затримується на слизі, у складках лімфоїдної тканини, унаслідок чого запалення аденоїдів, аденоїдит, стає хронічним.

Хронічне запалення згодом призводить до збільшення носоглоткових мигдаликів у розмірах, через що й порушується нормальне носове дихання.

Додатково, хронічний аденоїдит є чинником ризику щодо запалення слухової труби та отиту.

Симптоми проблем з аденоїдами

Гостре запалення носоглоткових мигдаликів під час ГРВІ серйозних проблем не створює, бо це загальна імунна реакція на збудників. Симптоми з боку аденоїдів:

• сопіння;

• підвищення температури;

• закладеність носа;

• виділення з носа слизу та гною;

• хропіння;

• гугнявість;

• постійно відкритий для дихання рот;

• часто приєднуються і симптоми іншої ЛОР-патології, зокрема – синуситів.

Коли всі ці симптоми зникають упродовж кількох тижнів, приводів для тривоги немає. Якщо ж гугнявість та закладеність носа зберігаються 90 днів та довше – це може бути ознакою хронічного запалення аденоїдів. Така патологія майже завжди супроводжується збільшенням носоглоткових мигдалин, через що виникають серйозні розлади.

Хронічні аденоїди

Розростання носоглоткових мигдалин має кілька ступенів. Визначити їх точно, допоможе лише консультація отоларинголога із застосуванням ендоскопічного обстеження ЛОР-органів.

1. Перший ступінь – аденоїди перекривають носові ходи (хоани) на ⅓-⅔ просвіту.

2. Другий – перекриття більше, ніж ⅔ хоан.

3. Третій – повна обтурація носових ходів аденоїдами.

Залежно від того, наскільки збільшуються аденоїди, симптоми їхньої проліферації дещо змінюються та доповнюються:

• виснажлива закладеність носа;

• синдром обструктивного апное (зупинки дихання) уві сні;

• супутній хронічний риніт із постійним виділенням слизу з носових ходів;

• регулярне хропіння, відкритий рот уві сні;

• пересихання слизової, внаслідок чого виникають стоматити;

• неприємний запах із рота;

• внаслідок отиту порушується сприйняття мовлення;

• розлади артикуляції з боку самої дитини;

• погіршується здатність до навчання;

• виникають прояви синдрому дефіциту уваги (СДУГ);

• може з’явитися енурез.

Доведено, що тривале збільшення аденоїдів та порушення дихання призводять до анатомічних змін в обличчі дитини. Через постійно відкритий рот зміщується язик, деформується тверде піднебіння, змінюється прикус тощо. Загалом обличчя набуває характерної одутлості.

У разі хронічного пошкодження та розростання аденоїдів, на поверхні слизової носоглотки утворюється бактеріальна біоплівка, яка підтримує запалення. Через це збільшується ризик інших хронічних ЛОР-патологій, часто стійких до лікування. Отже, за появи симптомів із боку аденоїдів, дитину треба якомога швидше проконсультувати в отоларинголога.

Лікування уражених аденоїдів у Вінниці

Здорові аденоїди лікування не потребують. Або, коли аденоїдит гострий, спричинений ГРВІ чи бактеріальною інфекцією, яка лікується відповідними антибіотиками, теж приводу для тривоги немає.

Що ж стосується лікування хворих аденоїдів, то одразу зауважимо: у домашніх умовах, без консультації лікаря, це – ризик хронізації процесу та ускладнень.

Обов’язково треба визначити причину патології (інфекція, ГЕРХ тощо) й усувати її.

Консервативне лікування

Терапевтичний підхід визначається тим, до якої групи пацієнтів належить хвора дитина. Усього їх три:

1. Група A з мінімальними патологічними явищами. Запалення незначно впливає на аденоїди, лікування обмежується загальними заходами: загартовування, здоровий спосіб життя. Необхідно періодично проходити огляд в отоларинголога.

2. Група B потребує медикаментозної терапії. Призначаються протиалергічні, протизапальні гормональні засоби, респіраторні цитопротектори, антибіотики, імуномодулятори тощо.

3. Група C – аденоїди, котрі потребують хірургічного втручання.

Хірургічне лікування

На жаль, гіпертрофія аденоїдів часто буває стійкою до консервативного лікування, або пацієнт потрапляє до лікаря, коли носові ходи перекриті повністю. Тоді розглядається варіант хірургічного втручання.

Показання до хірургічного лікування аденоїдів:

• аденоїдит тривалістю понад 3 місяці без ефекту від антибіотикотерапії;

• часті рецидиви отитів на тлі збільшених аденоїдів;

• поєднання процесу із синуситом, також стійким до антибіотиків;

• хронічний секреторний отит із гіпертрофією носоглоткових мигдаликів;

• виражені розлади дихання – нічні апное, хропіння, формування специфічної одутлості.

Зауважимо, що показання до операції залежать від віку, супутніх хвороб та загального стану пацієнта. Тому лікар нашої клініки у Вінниці приймає рішення індивідуально щодо кожного хворого.

Якщо операції з приводу аденоїдів не уникнути, можуть застосовуватися різні методики:

• аденоїдектомія, повне видалення мигдаликів, які перекривають носові ходи;

• аденоїдотомія – резекція частини лімфоїдних утворень;

• інколи одночасно проводяться й інші втручання на мигдаликах глотки.

Сучасні методики, які застосовуються в ЛюксМедік Клінік у Вінниці, дають змогу позбавити дитину від болю та стресу. За можливості, операція проводиться під загальним знеболенням і завдає мінімальних незручностей.

Література

1. Bowers I, Shermetaro C. Adenoiditis. [Updated 2023 Jan 12]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK536931/

2. Niedzielski A et al. Adenoid hypertrophy in children: a narrative review of pathogenesis and clinical relevance. BMJ Paediatr Open. 2023 Apr;7(1):e001710. doi: 10.1136/bmjpo-2022-001710. PMID: 37045541; PMCID: PMC10106074.

3. Brambilla I et al. Adenoids in children: Advances in immunology, diagnosis, and surgery. Clin Anat. 2014 Apr;27(3):346-52. doi: 10.1002/ca.22373. Epub 2014 Feb 18. PMID: 24535951.