Гіпертонічна хвороба

Уже немає жодних сумнівів, що артеріальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба, гіпертонія) – найпоширеніше захворювання серцево-судинної системи. Однак точна статистика із цього питання невідома, бо гіпертонія – це підступна хвороба. На перших порах має прихований перебіг, нерідко виявляється вже тоді, коли людина стикається з ускладненнями захворювання: інсульти, інфаркти, серцева недостатність тощо.

За приблизними підрахунками, на цю патологію страждають близько третини населення планети, чоловіки трохи частіше за жінок. Останніми десятиріччями хвороба «молодшає», й інколи реєструється в пацієнтів від 20 років.

Водночас у медиків є достатньо ресурсів, щоби діагностувати підвищений артеріальний тиск (АТ), визначити його ймовірну причину та взяти хворобу під контроль. Треба лише своєчасно звернутися до кваліфікованого лікаря: з усіх цих питань допоможе консультація терапевта ЛюксМедік Клінік.

Гіпертонія це привід для уваги

Хворобу вивчають давно й із кожним роком додаються нові уточнення щодо діагностики й лікування патології. Також інколи змінюються критерії, за якими визначається діагноз.

Згідно з рекомендаціями Американської Академії сімейних лікарів (AAFP) та клінічних настанов МОЗ України, гіпертензія – це підвищення артеріального тиску більше ніж 140/90, котре було підтверджено кілька разів (3–5) упродовж певного періоду часу.

Хворобі властивий хронічний прогресуючий перебіг, причому повної ясності щодо етіології (причин) артеріальної гіпертензії, ще немає.

Однак існують докази щодо чинників ризику, котрі сприяють розвитку гіпертонії:

• спадковість, генетична схильність до гіпертонічного стану;

• надмірна вага, ожиріння;

• недостатня фізична активність;

• надмірне споживання солі, солоних страв, напівфабрикатів;

• шкідливі звички (навіть одна цигарка на день в рази підвищує ризик);

• зловживання алкоголем;

• епізоди нічного апное, хропіння;

• хронічні тривожні розлади, стреси;

• незбалансована дієта з надлишком вуглеводів та жирів;

• хронічні хвороби, як от цукровий діабет.

Ці, та деякі менш поширені чинники, призводять до самостійного захворювання: есенціальна (первинна) гіпертензія, яка зазвичай заявляє про себе до 50 років.

Виділяється ще вторинна гіпертонія. До неї призводять:

• вади ниркових судин;

• шкідливі умови праці – вібрація, шум, занизькі температури;

• аномалії й пухлини наднирників;

• захворювання нирок;

• травми голови;

• захворювання щитоподібної залози тощо.

За подібних станів, артеріальна гіпертензія є вторинною, симптоматичним станом, і після своєчасного усунення провокативного чинника, тиск часто стабілізується.

У практиці трапляється ще злоякісна артеріальна гіпертензія: дуже високі показники на тонометрі, погано контролюється ліками. Подібний варіант хвороби властивий молодим людям, котрі не досягли ще 30 років. І від того, коли людина зверне увагу на негаразди із самопочуттям, напряму залежить тривалість життя пацієнта.

Симптоми та ознаки гіпертонічної хвороби

Першу ми вже назвали: підвищення артеріального тиску в спокійних умовах (офісних) більше ніж 140/90 мм рт.ст. Зазвичай збільшуються обидва показники: систолічний (140 й більше) та діастолічний (90 й більше).

У людей похилого віку нерідко реєструється окрема форма патології: ізольована систолічна гіпертензія. Їй властивий збільшений систолічний показник, а діастолічний лишається в межах норми. Причина: атеросклероз артеріальних судин, аорти. У людей молодшого та зрілого віку, ізольоване підвищення систолічного тиску може свідчити про негаразди із клапанами серця, анемію, гіпертиреоз тощо.

Перерахуємо типові симптоми та ознаки гіпертонічної хвороби:

• періодичний головний біль, переважно в потилиці, рідше в скронях;

• «мушки», туман перед очима;

• напади паморочення, слабкості;

• відчуття посиленого серцебиття в грудях, пульсація в тілі;

• розлади сну, тривожність, емоційна нестабільність;

• шум у вухах, що також може мати характер пульсації;

• зниження працездатності, погіршення когнітивних, інтелектуальних здібностей.

На жаль, зрозуміти, що настав час скористатися тонометром вдома або звернутися із цього приводу до лікаря, не так просто. Захворювання у 30–40 % пацієнтів розвивається підступно, нишком руйнує здоров’я і виявляється вже на просунутих станах.

Стадії та ступені гіпертонічної хвороби

Класифікація гіпертонії непроста, але гнучка. Створена для того, щоб фахівцям було легше орієнтуватися в стані здоров’я людини, визначати ризики й запобігати ускладненням захворювання. Ми ж розглянемо простіші критерії, за якими людина сама зможе розуміти свій стан.

Класифікація за ступенями гіпертонічної хвороби ґрунтується на показниках тиску.

1. Оптимальний (сюди ж входить нормальний та підвищений нормальний рівень АТ): систолічний менше або дорівнює 139, діастолічний не більше, ніж 89 мм рт. ст.

2. Гіпертонія 1 ступеня: систолічні показники від 140 до 159, та/або діастолічні від 90 до 99 мм рт. ст.

3. Гіпертонічна хвороба 2 ступеня: діапазон систолічного АТ 160–179, та/або діастолічного АТ 100–109 мм рт. ст.

4. Артеріальна гіпертензія 3 ступеня: показники систолічного тиску 180 мм рт. ст. і більше, та/або показники діастолічного 110 й більше.

5. Ізольована систолічна гіпертонія, про яку ми вже згадували. Систолічний від 140, а діастолічний – менше, ніж 90 мм рт. ст. Залежно від показників систоли, їй також присвоюються відповідні ступені, викладені вище.

В практиці застосовується поняття «серцево-судинні ризики», які хвороба створює для людини. Класифікація за цими критеріями складна й більш важлива клініцистам. Якщо спрощено, то артеріальна гіпертензія буває:

1. Низького ризику. Це нормальний тиск або гіпертонія 1 ступеня в людини, котра не має провокативних чинників (вказаних вище) й інших розладів здоров’я.

2. Помірного ризику – будь-який ступінь захворювання, за якого в організмі виникли розлади, спричинені гіпертонією.

3. Високого ризику – усі пацієнти з діагнозом гіпертонічна хвороба 3 ступеня, незалежно від супутньої патології.

4. Дуже високий ризик – будь-який ступінь гіпертонії, якщо вона вже супроводжується серцево-судинними захворюваннями, ураженнями інших органів, цукровим діабетом.

Під терміном «ризик» тут розуміється ймовірність, що з людиною-гіпертоніком упродовж 10 років станеться фатальна подія. Через пошкодження серця, судин та/або інших органів.

Що стосується стадій. У деяких джерелах їх визначають за тривалістю симптомів. Цей підхід дещо некоректний, оскільки стадія гіпертонії визначається шкодою, якої зазнав організм внаслідок захворювання.

1. Перша стадія – гіпертонія будь-якого ступеня, якщо під час обстеження не виявляється ураження органів-мішеней (серце, нирки тощо).

2. Друга стадія виставляється у разі виявлення патологічних змін в органах-мішенях.

3. Третя стадія гіпертонічної хвороби – всі випадки з дуже високим ризиком, з ознаками серцево-судинних захворювань чи з хронічною хворобою нирок IV ступеня (внаслідок гіпертонічної нефропатії).

Тяжка, не лікована патологія, спроможна за 1-2 роки досягти 3 стадії, в той самий час, контрольований процес – здатен лишатися на першій стадії роками.

Чому гіпертонія небезпечна?

Коли організм змушений працювати в умовах підвищеного артеріального тиску, його судини перевантажуються, їхня стінка потовщується, порушується мікроциркуляція крові в капілярах. Через це виникають розлади в органах, котрі називаються мішенями для гіпертонії й вражаються найчастіше.

Гіпертонічна хвороба здатна призвести до тяжких уражень багатьох системи організму:

• нирки з розвитком хронічної ниркової недостатності;

• сітківка очей – ретинопатія, до повної сліпоти;

• головний мозок – ішемічні та геморагічні інсульти;

• серце – інфаркт, серцева недостатність, аритмія;

• судини – виникають надриви внутрішньої оболонки, на яких утворюються атеросклеротичні бляшки, зменшується еластичність і збільшується крихкість артеріальних стінок.

Дуже сильно хвороба позначається на серці. Серцевий м’яз, який із надмірним зусиллям виштовхує кров, спочатку збільшується в розмірах, відбувається гіпертрофія міокарда. На цьому етапі часто трапляються інфаркти: судини не встигають за збільшенням м’язової маси та й часто закорковані атеросклерозом. Тому виникає ішемія, недостатність кровопостачання певних ділянок міокарда, що є ключовим чинником інфаркту.

З часом компенсаторний ресурс гіпертрофії вичерпується і міокард просто розтягується, при цьому його скоротливість зменшується. Розвивається дилатаційна кардіоміопатія, яка тягне за собою серцеву недостатність.

Перша допомога та управління гіпертонічним кризом

У багатьох людей із гіпертонією трапляються різкі стрибки артеріального тиску. Систолічний підвищується до 180 й більше та/або діастолічний вищим за 120 мм рт. ст. Такі стани називаються гіпертонічним кризом і створюють критичні ризики для здоров’я.

Проявляються:

• значним погіршенням самопочуття;

• головним болем;

• відчуттям жару в обличчі, у тілі;

• сильним серцебиттям;

• запамороченням;

• неспокоєм, тривогою;

• в обтяжених випадках – порушується свідомість, виникають симптоми інсульту.

На жаль, саме такі стани часто стають тим чинником, який спонукає людину звернутися по консультацію до лікаря, після чого пацієнт дізнається, що в нього гіпертонія. І, ймовірно, триває хвороба вже давно. Також, як ускладнення гіпертонічної хвороби, трапляються кризи й у тих, хто про свій діагноз уже знає.

У разі появи симптомів кризу, насамперед необхідно зв’язатися з лікарем і дотримуватися рекомендацій фахівця. Самостійно, навмання, вживати будь-які ліки не можна: тиск треба знижувати плавно, без різких просідань.

Поширеними краплями, без консультації з фахівцем, теж користуватися не треба. Необдумане застосування ліків здатне погіршити стан пацієнта: спричинити різке падіння АТ, призвести до розвитку смертельно небезпечних аритмій.

Щоби пацієнт міг швидко отримати кваліфіковане лікування гіпертонічного кризу, ЛюксМедік Клінік пропонує послугу виклику лікаря на дім. Інший варіант – бригада невідкладної допомоги з найближчого лікувального закладу або сімейний лікар.

Діагностика гіпертонічної хвороби у Вінниці

Це достатньо складний процес, який потребує залучення кількох спеціалістів.

В алгоритм діагностики гіпертонічної хвороби входить:

• систематичне вимірювання артеріального тиску в один і той же час, у лікарні й у домашніх умовах;

• вимірювання рівня глюкози крові;

• електрокардіографія;

• ехокардіографія, УЗД серця з доплерометрією;

• дослідження судин сітківки, консультація офтальмолога;

• розгорнуті аналізи крові та сечі;

• біохімічний аналіз крові для визначення стану нирок;

• дослідження крові на ліпідний профіль, рівень холестерину;

• УЗД нирок із режимом доплерометрії (кровоплин у нирках сильно позначається на гіпертонії);

• рентгенологічне обстеження голови, шиї, грудної клітки;

• МРТ голови, серця;

• за потреби – консультація невролога.

Інколи ми стикаємося з так званою «гіпертензією білого халата». Це коли в клініці показники АТ підвищені, а вдома – цілком прийнятні. Пояснюється подібний феномен особливостями емоційного стану пацієнта: коли підходить лікар чи медсестра, починається несвідомий страх, що відбивається на тонометрі. Вдома, у спокійних умовах (офісний тиск), показники стають нормальними. У таких випадках діагноз гіпертонічної хвороби не виставляється.

Не можна забувати й за інші патологічні стани, для яких високий АТ є симптомом (синдром Кушинга, феохромоцитома, полікістоз нирок тощо). За потреби, у клініці призначаються відповідні обстеження щодо подібних захворювань.

Ефективні методи лікування гіпертонії у Вінниці

Навіть трохи підвищений АТ, гіпертонію 1 ступені, уже треба лікувати. Це завадить прогресуванню хвороби й розвитку ускладнень. Раціональний підхід до ефективного лікування гіпертонії єдиний: індивідуальна медикаментозна терапія. Самолікування неприпустиме.

Залежно від того, за яким механізмом розвивається артеріальна гіпертензія (а їх понад десяток і вони можуть поєднуватися в одного хворого), можуть призначатися:

• діуретики, залежно від стану нирок – калійзберігальні або сольові;

• інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту);

• блокатори рецепторів до АПФ;

• бета-блокатори;

• інгібітори реніну;

• антагоністи кальцію;

• препарати центральної дії, блокатори альфа-рецепторів;

• лікування супутньої патології.

Треба усвідомити, що до лікування гіпертонічної хвороби необхідно ставитися відповідально. Лікар призначає час та дозу, у якій ліки приймаються, з огляду на безліч біохімічних процесів. Часто терапевтична схема змушує комбінувати різні препарати.

І приймати препарати треба весь час, оскільки гіпертонія – хронічне захворювання.

Додаткової корекції лікування потребують «супутники» гіпертензії, як от – ішемічна хвороба серця.

Завдяки грамотно підібраній терапії, АТ знижується до комфортних показників, і гіпертонія більше не чинить пошкоджувального впливу на організм. А це виливається в десятки років повноцінного й наповненого життя.

Профілактика гіпертонічної хвороби

Доведено, що гіпертонії найкраще запобігає здоровий спосіб життя. Модифікація повсякденної діяльності також є невід’ємною складовою успішного лікування лікарськими засобами.

Заходи, що запобігають гіпертонічній хворобі:

• облишити шкідливі звички, насамперед – паління;

• обмежити споживання солі до 5–6 грам на добу;

• знизити надмірну масу тіла;

• збалансовано та повноцінно харчуватися з обмеженням жирів, вуглеводів;

• додати фізичної активності в повсякденну діяльність.

Та треба зважати, що схильність до високого АТ часто має спадковий характер, і де в кого починається, навіть, на тлі здорового способу життя. Тому найкращий спосіб профілактики гіпертонічної хвороби серця – регулярна перевірка стану серцево-судинної системи. Забезпечити професійний контроль за здоров’ям допоможе комплексний чек-ап від фахівців ЛюксМедік Клінік.

Який лікар лікує гіпертонію?

Зазвичай, первинну діагностику та лікування неускладнених форм захворювання бере на себе сімейний лікар або терапевт. У разі пошкодження органів-мішеней, хворого додатково мають спостерігати відповідні фахівці: кардіолог, невропатолог, офтальмолог, нефролог тощо.

Література

1. Masenga SK, Kirabo A. Hypertensive heart disease: risk factors, complications and mechanisms. Front Cardiovasc Med. 2023 Jun 5;10:1205475. doi: 10.3389/fcvm.2023.1205475. PMID: 37342440; PMCID: PMC10277698.

2. [Guideline] Unger T, Borghi C, Charchar F, et al. 2020 International Society of Hypertension global hypertension practice guidelines. Hypertension. 2020 Jun. 75(6):1334-57.

3. [Guideline] Whelton PK, Carey RM, Aronow WS, et al. 2017 ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA guideline for the prevention, detection, evaluation, and management of high blood pressure in adults: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. Hypertension. 2018 Jun. 71(6):e13-e115. 

4. Державний експертний центр МОЗ України. Асоціація кардіологів України, клінічна настанова на засадах доказової медицини “Артеріальна гіпертензія”, 2017 рік.